Індійська кава

Сортування:

Відображення:

Кава з Індії приємно дивує, адже перша асоціація з цією частиною світу для багатьох — чай, і здається, що кава не обов'язково буде сильним надбанням цієї країни. Але, тим не менше, індійська кава володіє багатим смаком, виразними пряно-солодкими нотками, практично без кислотності та з невеликою кількістю кофеїну.

Кава в Індії: початок

Кава потрапила до Індії з Ємену ще в 1670 році. За легендами, мусульманський прочанин Баба Будан із подорожі по Святій Землі привіз 7 кавових зернинок. Він посадив їх біля своєї печери в Чікмахлуре, в регіоні Карнатака, який вважається колискою кави на індійській землі. Однак комерційне культивування сходить до 1840 року, коли Індія була британською колонією. Англійці використовували високі сонячні схили (1000-1600 м над рівнем моря), теплий клімат з великою кількістю опадів і родючий грунт для вирощування кавових дерев. Найвідоміші культури знаходяться в штаті Карнатака, Теллічері і Малабарі в штаті Керель на південному заході та в Нілгірісе в штаті Тамі Наду. Після здобуття незалежності індійский народ оцінив прибутковість вирощування кави і подбав про його розвиток. Сьогодні країна є п'ятим виробником кави в світі, а також постачальником високоякісної кави спешелті. На експорт припадає близько 70% виробництва, яке, до речі, ведеться в дусі традицій — індійська кава піддається сезонній обробці.

Кавові мусони з Індії

Кава з Індії набуває свою унікальність завдяки мусонному процесу: має більш низький вміст кофеїну, нижчу кислотність, а сирі зерна відносно крупніші та мають світло-жовтий колір, а не зелений, як в інших регіонах світу. Це пов'язано з тим, що на каву впливають теплі вологі мусонні вітри протягом декількох тижнів у сезон дощів (червень — вересень). На практиці це виглядає так: зерна розкидані по провітрюваним сховищам і перевернуті, щоб «просочилися» вологою вітру. Це кавова "мусонізація", традиція. Раніше для перевезення кави в Європу на дерев'яних кораблях доводилося долати багатомісячну подорож. При цьому зерна природним чином насичувалися вологою, набуваючи характерного смаку та кольору. Коли транспортні системи були покращені, час у дорозі скоротився, а кава стала перевозитися в Європу під захистом від впливу вітру і вологи, європейці помітили, що індійська арабіка втратила свої унікальні характеристики. Так почалося виробництво "мусонної кави", сезон дощів — це спосіб відтворити унікальний смак. Звичка і визнання саме такої індійської кави європейцями зробили свою справу.